«Люблю «оживляти» обладнання»

Заступник технічного директора з обслуговування основних засобів

Як розпочався ваш шлях в УКРГРАФІТ?

Досить рано. Ще студентом я влаштувався сюди на підробіток до служби охорони – навчався і паралельно працював. Після отримання диплома перевівся з охорони до цеху №11. Там саме створювалася ділянка з ремонту мундштуків і мені запропонували перейти туди шліфувальником. На цій посаді я працював близько двох років.

А потім ви досить різко змінили свою сферу діяльності. Як так вийшло?

В 2000 році завод отримав дозвіл на проведення ремонтів кранового обладнання власними силами. Відповідно виникла потреба на посаді контрольного майстра з ремонту кранів. Саме на цю посаду мене й запросили. Робота була нова та цікава. До того ж періодично мені доводилося замінювати головного зварювальника. В результаті я отримав хороший досвід і приблизно через рік мені запропонували посаду заступника начальника цеху з обладнання у цех №4, яку я займав до 2007 року.

І як розвивалася ваша кар’єра далі?

В 2007 році на заводі відбулися кадрові зміни, пов’язані з виходом на пенсію заступника технічного директора, та з’явилося вакантне місце начальника цеху централізованого ремонту основного технологічного обладнання (цех №21). Мені запропонували керувати цим цехом, і я охоче прийняв новий виклик. Цех №21 – один з найбільших на підприємстві не лише за розміром і чисельністю персоналу, а й за напрямами своєї діяльності. Робота там пов’язана і з електрикою, і з енергетикою, і з механікою, і будівництвом.

Керувати таким цехом непросто. Набули корисного досвіду?

Звісно. Після 4-річного управління цехом мені запропонували посаду начальника управління ремонтами обладнання (по-старому – головний механік). А в 2016 мене запросили на посаду заступника технічного директора з обслуговування основних засобів. Ним я сьогодні і є.  Щоправда, в 2018 я тимчасово повертався до керівництва управлінням ремонтами обладнання. Це було пов’язано з тим, що туди прибуло багато нових молодих фахівців, яким треба було допомогти організувати роботу.

А що вас мотивує так швидко рухатися вперед в «УКРГРАФІТ»?

Мені завжди подобалася моя робота. Її основна мета завжди полягала в ремонті обладнання. Раніше я це робив своїми руками, тепер займаюся організацією таких робіт. Але суть залишається незмінною – треба постійно розуміти причини виникнення ускладнень, «оживляти» складну техніку, давати їй можливість функціонувати без збоїв.

А якщо порівнювати, що подобається більше – працювати своїми руками чи організовувати інших?

Однозначно сказати важко. Це все взаємопов’язане. Якщо не вміти добре працювати руками, то й організувати таку роботу не вдасться. Я дуже радий, що я мав такий досвід, і що я сам безпосередньо займався ремонтом обладнання. Це досвід та знання досі допомагають мені розвиватися та зростати професійно.

Розкажіть, чи були такі випадки, коли треба було проявляли справжню інженерну кмітливість?

Так, було дуже багато цікавих завдань, які потребують справді творчого підходу. Особливими стали історії, коли доводилося вигадувати щось нове, – те, що не робив ще ніхто. Якось трапився майже анекдотичний випадок. Близько 15 років тому видалася дуже холодна зима. І одного разу, вийшовши на роботу, ми виявили, що через аномальний мороз і сніжну бурю всі крани в цеху графітації обморожені  – всі в льоді, з тролів звисають бурульки, ніякий рух, зрозуміло, неможливий. Через це абсолютно весь цех був паралізований і виробництво було на межі зупинки.

Ситуація авральна, запускати цех потрібно терміново, як це зробити – незрозуміло. І ось, зайшовши до кімнати старшого майстра, я побачив у кутку мішок солі для сатураторів води… Коротко кажучи, рішення прийшло практично саме. Ми швидко почали посипати сіллю тролеї, розтоплювати крани… І вже скоро цех зміг повноцінно запрацювати.

Творчий підхід любите лише на роботі, чи у вільний час теж вирішуєте неординарні завдання?

У вільний час більше захоплююсь спортом. Я по життю спортивна людина, в дитинстві відвідував футбольну школу, і футбол досі залишається одним із головних моїх захоплень. Зараз, щоправда, граю не дуже часто – старі травми дають про себе знати. Тепер більше відвідую матчі на стадіоні чи дивлюся по телевізору. Також в УКРГРАФІТ є група однодумців, з якими ми організовуємо поїздки на знакові футбольні ігри – Лігу чемпіонів, матчі збірної України. Але й про нашу спортзалу не забуваю, намагаюся відвідувати щонайменше раз на тиждень. В заводському спорткомплексі організовано кілька секцій, які мені підходять, зокрема, баскетбольна.

А чи хотіли б ви, щоб ваші діти працювали в УКРГРАФІТ?

Хотів би. Свого часу намагався привернути уваг старшої доньки до роботи на заводі. Вона навіть була тут на практиці, навчаючись в університеті. Але в врешті-решт вона обрала шлях викладача. Молодшій доньці начебто поки що рано думати про кар’єру – їй 14 років. Проте вона вже познайомилася з підприємством. У нас є програма з тимчасового працевлаштування дітей співробітників заводу на період літніх канікул. І молодша дочка дуже хоче спробувати пожити таким «системним» дорослим життям – вставати вранці на роботу, приносити користь, ну і, звичайно, заробити грошей своєю працею. То ж, сподіваюся, коли їй виповниться 16, УКРГРАФІТ стане її першим робочим місцем.